Що не увійшло до останньої редакції гнівного посту Тимошенко про Семочка:

Мій патріотизм - він не фальшивий. Тому, підтримуючи популярні у цій виборчій кампанії гасла про чесність, хочу заявити - не вважайте мого зятя Артура Чечоткіна членом моєї "родини". У мене не може бути найближчих родичів з російськими паспортами!
Мені "не відомо", чи є нього російське громадянство і я не "відслідковую" його щотижневі вояжі до Москви.

Російський бізнес мого зятя в ніякому разі не приносить статків моїй родині, я у цьому впевнена. Тому що для мене держава - не бізнес.

Мені також не відомо про його зв'язки з російською мафією, зокрема зі злочинною організацією покійного злодія у законі Япончика. Це все - позірний, фальшивий, спотворений “патріотизм”.
Як людина, яка була безпосередньо причетна до питань вищої державної безпеки України, заперечую участь мого зятя у банківському бізнесі в окупованому Криму. Йдеться про його частку у банку "Генбанк" разом з його компаньйоном - колишнім одеситом і сокамерником Япончика Євгеном Двоскіним.
У нас завжди особиста відданість цінніша за честь та совість. Тому я не захищатиму мерзоту, навіть якщо вона вірно служить моїй “родині”.
Я з упевненістю заявляю, що Ігор Валерійович Коломойський шляхом безчестя та ганьби не схиляв мене до співпраці через компромат про бізнес Артура Чечоткіна з оточенням В'ячеслава Іванькова.
Мене не зганьбити! Ми теж "йдемо" своїм шляхом. Вибачте, "новим курсом"...