четверг, 12 ноября 2009 г.

Чому ще років п’ятдесят президентами України мають бути українці

У день Святої Трійці року Божого 2009–го, після святої літургії в Успенському соборі Києво–Печерської лаври, об 11.30, на Віктора Януковича зійшов «дух святий» в образі Ганни Герман із суфлером американського виробництва. На невидимому екрані було написано: «Серце підказує мені: обрання Президента всенародно на прямих виборах — це єдиний правильний вибір, на який слід зважитися. І я його роблю. І нехай Господь нам помагає!» Якась пані Оксана з Тернополя негайно назвала виступ Януковича «вчинком справжнього мужчини». Той аж розквітнув в усмішці. Навіть депутатка Ліля Григорович назвала цей вчинок «чесним кроком».

Із запізненням на вісім із половиною годин того ж 7 червня «двотищі дев’ятага» року на екранах телевізорів з’явилася Юлія Тимошенко і сказала: «Прапало всьо. У мєня нє то на суфльорє». «Дух протиріччя» зрадив її, «стрибнувши в гречку» з Януковичем, і вона мусила визнати, що «кАОліциї на двох», навіть на чотирьох, поки що не буде. А вона йде на вибори Президента. І переможе!

Тепер обоє — Янукович і Тимошенко — зареєстровані кандидатами в президенти. До виборів — два місяці. Ще є час поміркувати, чи гідні ці «герої» найвищої посади в державі.

Під катом - шикарна стаття лауреата Премії ім. В.Стуса Василя Овсієнка для газети "Україна молода".

Комментариев нет:

Отправить комментарий