Дмитро "Калинчук" Вовнянко
Замовник нападу на виконуючого обов’язки керуючого справами виконкому Херсонської міськради і громадської активістки Катерини Гандзюк наразі невідомий. З п’ятьох затриманих нападників четверо визнали участь у нападі, проте п’ятий учасник нападу – і його організатор, від співпраці зі слідство категорично відмовляється. Виглядає це доволі дивно і от чому.
По-перше, після трагічної смерті Катерини Гандзюк організаторові загрожує довічне ув’язнення з вельми сумнівною перспективою вийти з-за грат колись взагалі – справа аж надто.
По-друге, громадські активісти замовниками замаху на Катерину Гандзюк називають осіб так чи інакше пов’язаних з поліцією. Називають колишнього начальника управління захисту економіки поліції Херсонської області Артема Антощука та народного депутата та генерала МВС та нардепа Миколу Паламарчука. Банальна людська логіка підказує, що якщо замовниками виступають високі міліцейські чині, вже зловленому організаторові замаху на Гандзюк відкривати замовника треба саме зараз – коли навколо справи резонанс і ажіотаж. Розумієте, це тільки в романах бувають сидільці, які роками зберігають таємницю своїх замовників, в реальності, вони за гратами часто падають зі сходів та давляться кісточкою – щоразу з фатальним кінцем. Чому ж він мовчить?
Пройдемося по озвучених версіях.
Версію Антощука можна відкидати зразу – після гучного конфлікту між ним і Гандзюк, найбільш ідіотське, що міг зробити Антощук – це замовити розправу над активісткою. На нього першого всі і подумали.
З Паламарчуком все дещо цікавіше. От що написали в пості на ФБ-групі «Хто замовив Катю Гандзюк?», який миттю поширили всі рейтингові ЗМІ: «Посередник між виконавцями злочину та замовником - Ігор Павловський. Раніше судимий… Колишній неофіційний помічник депутата від Партії регіонів Журавка. Журавко зараз в ДНР. Павловський - офіційний помічник народного депутата від Блоку Петра Порошенка Миколи Паламарчука».
Сайт «Посіпаки» нам чітко вказує, серед помічників нардепа М. Паламарчука справді присутній Ігор Павловський – на громадських засадах. Дана особа вже втретє – помічник нардепа: Паламарчука (БПП – нині), Самойленко (ПР – 7 скликання) та Барвіненка (БЮТ – 6 скликання). А от в помічниках нардепа Олексія Журавка (справді українофоба і російського шовініста) Ігор Павловський помічником ніколи не був – ніяких даних про це нема. Натомість помічником нардепа Журавка (на платній основі - !) був… Па-бам!
Владислав Мангер так само тричі був помічником нардепа, 4-го (СДПУ(о)), 6-го (ПР – власне, Журавка) та 7-го (ПР) скликань. Але! У 2015 р. пан Мангер став депутатом Херсонської облради від ВО «Батьківщина». Минуле пана Мангера політсилу Юлії Тимошенко явно не зацікавило. Настільки не зацікавило, що 27 вересня 2016 р. Владислав Мангер був обраний головою Херсонської обласної ради при чому за нього проголосували і «Батьківщина» і «Оппоблок» синхронно, а проти – лише БПП.
До чого тут Мангер і «Батьківщина», запитаєте ви? Та до того, що Катерина Гандзюк значну частину свого життя була членом як раз таки «Батьківщини». У 2003 р. Гандзюк – голова «Батьківщини молодої», у 2006 р. – депутат Херсонської облради від БЮТ, 2014 р. – депутат Херсонської міськради від БЮТ. У лавах «БЮТ-Батьківщини» Катерина Гандзюк перебувала у всі найбільш буремні часи існування організації – під час Помаранчевої революції, обох прем’єрств Юлії Тимошенко, арешту Юлії Тимошенко, Революції Гідності, Війни на Сході, аж допоки… У вересні 2015 р. Катрину Гандзюк було виключено з «Батьківщини», за офіційною версією – бо вона залишилася радницею тодішнього мера Херсона Володимира Миколаєнка (виключеного з тої самої «Батьківщини» разом із Гандзюк).
А вже у листопаді того самого 2015 р. між Гандзюк і Херсонською «Батьківщиною» виник конфлікт. Голова обласної ради «Батьківшини» Юрій Одарченко звинуватив Катерину Гандзюк у чорному піарі і в оприлюдненні відомостей, що паплюжать репутацію кандидата в мери Херсону від «Батьківщини», яким виявився… Па-бам! Вже згаданий Владислав Мангер. Тоді – не став.
І отут треба зробити ду-у-уже важливе зауваження. Всі, хто знав Катерину Гандзюк, говорять одне й те саме – вона була абсолютно безкомпромісним борцем з усім, що було пов’язано з путінським «Рускім міром», та всіма хто йшов з цією гидотною на співпрацю. Гадаю очевидно, які почуття мав викликати у неї Владислав Мангер в роді кандидата від «Батьківщини»? Гадаю очевидно й те, за що насправді виключили Катерину Гандзюк з «Батьківщини», після 13 років партійного стажу?
Отут стає вельми цікавою особа Юрія Одарченка. Депутат від «Батьківщини» чотирьох скликань (і досі), Одарченко відомий як крупний херсонський бізнесмен-забудовник. У березні-серпні 2014 р. Одарченко був головою Херсонської ОДА, проте був змушений подати у відставку, коли президент Порошенко примусив його визначитися з місцем роботи. Одарченко суміщав посаду голови ОДА з посадою нардепа.
Усі ці деталі примушують всерйоз замислитися – чи не тягнуться ниточки замовлення замаху на Катерину Гандзюк до керівництва Херсонської «Батьківщини»? Ставши головою Херсонської облради, Владислав Мангер запросто міг представляти інтереси свого партагеносе Одарченка. Але. Крім світоглядного конфлікту між Гандзюк і Мангером, була між ними проблема ще й суто господарська. Гандзюк була прокляттям для херсонських забудовників, бо саме в неї на руках була печатка на рішення міськради. І це ще не все.
Наразі Україною прокотилася низка скандалів, коли на місцях осередки «Батьківщини» ідуть на пряму співпрацю з місцевими осередками «Оппоблоку» і члени «Батьківшини» заявляють про це вголос. Мелітополь, Дніпропетровська область, дещо раніше був Харків. У Кривому Розі колишній юрист тимошенківської ЄЕСУ, а нині мер міста Олександр Вілкул влаштував Юлії Володимирівні королівський прийом – з нападами «тітушок» на активістів, що виступали проти Тимошенко.
Враховуючи синхронне голосування «Батьківщини» і «Оппоблоку» у Херсоні за кандидатуру Мангера та на його зв’язок з Одерченком, скажіть, яка вірогідність, що те саме нині відбувається і на Херсонщині?
І як так – скажіть, чи мовчала б про таке Катерина Гандзюк, коли факти співпраці почали б виходити на поверхню?
Ну й – наостанок. 2009 рік. Народний депутат від БЮТ Віктор Лозінський на полюванні застрелив мешканця села Грушка Валерія Олійника. Після висунення проти нього звинувачення у вбивстві, Лозінський пускається в біга, але… Сам прийшов здаватися в ГПУ 1 березня 2010 р. – коли стало остаточно очевидно, що президентські вибори Юлія Тимошенко програла вщент. А якби не програла? На що тоді сподівався Лозінський?
Чи не через таку саму причину мовчить нині організатор нападу на Гандзюк – бо він чекає приходу правильної влади, яка… «розбереться»?
Прав на існування ця версія має не менше, ніж будь-яка інша.
Замовник нападу на виконуючого обов’язки керуючого справами виконкому Херсонської міськради і громадської активістки Катерини Гандзюк наразі невідомий. З п’ятьох затриманих нападників четверо визнали участь у нападі, проте п’ятий учасник нападу – і його організатор, від співпраці зі слідство категорично відмовляється. Виглядає це доволі дивно і от чому.
По-перше, після трагічної смерті Катерини Гандзюк організаторові загрожує довічне ув’язнення з вельми сумнівною перспективою вийти з-за грат колись взагалі – справа аж надто.
По-друге, громадські активісти замовниками замаху на Катерину Гандзюк називають осіб так чи інакше пов’язаних з поліцією. Називають колишнього начальника управління захисту економіки поліції Херсонської області Артема Антощука та народного депутата та генерала МВС та нардепа Миколу Паламарчука. Банальна людська логіка підказує, що якщо замовниками виступають високі міліцейські чині, вже зловленому організаторові замаху на Гандзюк відкривати замовника треба саме зараз – коли навколо справи резонанс і ажіотаж. Розумієте, це тільки в романах бувають сидільці, які роками зберігають таємницю своїх замовників, в реальності, вони за гратами часто падають зі сходів та давляться кісточкою – щоразу з фатальним кінцем. Чому ж він мовчить?
Пройдемося по озвучених версіях.
Версію Антощука можна відкидати зразу – після гучного конфлікту між ним і Гандзюк, найбільш ідіотське, що міг зробити Антощук – це замовити розправу над активісткою. На нього першого всі і подумали.
З Паламарчуком все дещо цікавіше. От що написали в пості на ФБ-групі «Хто замовив Катю Гандзюк?», який миттю поширили всі рейтингові ЗМІ: «Посередник між виконавцями злочину та замовником - Ігор Павловський. Раніше судимий… Колишній неофіційний помічник депутата від Партії регіонів Журавка. Журавко зараз в ДНР. Павловський - офіційний помічник народного депутата від Блоку Петра Порошенка Миколи Паламарчука».
Сайт «Посіпаки» нам чітко вказує, серед помічників нардепа М. Паламарчука справді присутній Ігор Павловський – на громадських засадах. Дана особа вже втретє – помічник нардепа: Паламарчука (БПП – нині), Самойленко (ПР – 7 скликання) та Барвіненка (БЮТ – 6 скликання). А от в помічниках нардепа Олексія Журавка (справді українофоба і російського шовініста) Ігор Павловський помічником ніколи не був – ніяких даних про це нема. Натомість помічником нардепа Журавка (на платній основі - !) був… Па-бам!
Владислав Мангер так само тричі був помічником нардепа, 4-го (СДПУ(о)), 6-го (ПР – власне, Журавка) та 7-го (ПР) скликань. Але! У 2015 р. пан Мангер став депутатом Херсонської облради від ВО «Батьківщина». Минуле пана Мангера політсилу Юлії Тимошенко явно не зацікавило. Настільки не зацікавило, що 27 вересня 2016 р. Владислав Мангер був обраний головою Херсонської обласної ради при чому за нього проголосували і «Батьківщина» і «Оппоблок» синхронно, а проти – лише БПП.
До чого тут Мангер і «Батьківщина», запитаєте ви? Та до того, що Катерина Гандзюк значну частину свого життя була членом як раз таки «Батьківщини». У 2003 р. Гандзюк – голова «Батьківщини молодої», у 2006 р. – депутат Херсонської облради від БЮТ, 2014 р. – депутат Херсонської міськради від БЮТ. У лавах «БЮТ-Батьківщини» Катерина Гандзюк перебувала у всі найбільш буремні часи існування організації – під час Помаранчевої революції, обох прем’єрств Юлії Тимошенко, арешту Юлії Тимошенко, Революції Гідності, Війни на Сході, аж допоки… У вересні 2015 р. Катрину Гандзюк було виключено з «Батьківщини», за офіційною версією – бо вона залишилася радницею тодішнього мера Херсона Володимира Миколаєнка (виключеного з тої самої «Батьківщини» разом із Гандзюк).
А вже у листопаді того самого 2015 р. між Гандзюк і Херсонською «Батьківщиною» виник конфлікт. Голова обласної ради «Батьківшини» Юрій Одарченко звинуватив Катерину Гандзюк у чорному піарі і в оприлюдненні відомостей, що паплюжать репутацію кандидата в мери Херсону від «Батьківщини», яким виявився… Па-бам! Вже згаданий Владислав Мангер. Тоді – не став.
І отут треба зробити ду-у-уже важливе зауваження. Всі, хто знав Катерину Гандзюк, говорять одне й те саме – вона була абсолютно безкомпромісним борцем з усім, що було пов’язано з путінським «Рускім міром», та всіма хто йшов з цією гидотною на співпрацю. Гадаю очевидно, які почуття мав викликати у неї Владислав Мангер в роді кандидата від «Батьківщини»? Гадаю очевидно й те, за що насправді виключили Катерину Гандзюк з «Батьківщини», після 13 років партійного стажу?
Отут стає вельми цікавою особа Юрія Одарченка. Депутат від «Батьківщини» чотирьох скликань (і досі), Одарченко відомий як крупний херсонський бізнесмен-забудовник. У березні-серпні 2014 р. Одарченко був головою Херсонської ОДА, проте був змушений подати у відставку, коли президент Порошенко примусив його визначитися з місцем роботи. Одарченко суміщав посаду голови ОДА з посадою нардепа.
Усі ці деталі примушують всерйоз замислитися – чи не тягнуться ниточки замовлення замаху на Катерину Гандзюк до керівництва Херсонської «Батьківщини»? Ставши головою Херсонської облради, Владислав Мангер запросто міг представляти інтереси свого партагеносе Одарченка. Але. Крім світоглядного конфлікту між Гандзюк і Мангером, була між ними проблема ще й суто господарська. Гандзюк була прокляттям для херсонських забудовників, бо саме в неї на руках була печатка на рішення міськради. І це ще не все.
Наразі Україною прокотилася низка скандалів, коли на місцях осередки «Батьківщини» ідуть на пряму співпрацю з місцевими осередками «Оппоблоку» і члени «Батьківшини» заявляють про це вголос. Мелітополь, Дніпропетровська область, дещо раніше був Харків. У Кривому Розі колишній юрист тимошенківської ЄЕСУ, а нині мер міста Олександр Вілкул влаштував Юлії Володимирівні королівський прийом – з нападами «тітушок» на активістів, що виступали проти Тимошенко.
Враховуючи синхронне голосування «Батьківщини» і «Оппоблоку» у Херсоні за кандидатуру Мангера та на його зв’язок з Одерченком, скажіть, яка вірогідність, що те саме нині відбувається і на Херсонщині?
І як так – скажіть, чи мовчала б про таке Катерина Гандзюк, коли факти співпраці почали б виходити на поверхню?
Ну й – наостанок. 2009 рік. Народний депутат від БЮТ Віктор Лозінський на полюванні застрелив мешканця села Грушка Валерія Олійника. Після висунення проти нього звинувачення у вбивстві, Лозінський пускається в біга, але… Сам прийшов здаватися в ГПУ 1 березня 2010 р. – коли стало остаточно очевидно, що президентські вибори Юлія Тимошенко програла вщент. А якби не програла? На що тоді сподівався Лозінський?
Чи не через таку саму причину мовчить нині організатор нападу на Гандзюк – бо він чекає приходу правильної влади, яка… «розбереться»?
Прав на існування ця версія має не менше, ніж будь-яка інша.
Комментариев нет:
Отправить комментарий