Тимошенко за рахунок національних інтересів і безпеки України підіграє Путіну у його спробах здійснювати газовий шантаж Європи

Тимошенко за рахунок національних інтересів і безпеки України підіграє Путіну у його спробах здійснювати газовий шантаж Європи
В.Путін та "Газпром" систематично залякують ЄС перспективою перебоїв з постачанням російського газу до Європи з вини України, тим самим доводячи останній крайню необхідність будівництва газогонів в обхід України ("Північного" та "Південного" потоків).
При цьому Росія не відмовляється і від контролю за традиційними шляхами постачання газу – через Україну і Білорусь. Адже навіть у разі побудови обох "обхідних" шляхів потреба у "традиційних" зменшиться, але не відпаде.
"Газпром" уже контролює половину білоруської ГТС – що дозволяє йому фактично диктувати Мінську свої умови.
Щодо української ГТС, "Газпром", через принципову позицію щодо неможливості її приватизації, змінив стратегію.
На першому етапі, Кремль завдяки угодам від 19 січня завів в Україну структуру "Газпрому" – "Газпромзбут". Надалі РФ буде добиватися поступового збільшення кількості українських підприємств, яким газ постачатиме безпосередньо структура "Газпрому".
А отже, борги, які будуть утворюватись – будуть вже боргами перед "Газпромом". Тому на другому етапі РФ зможе поставити питання про передачу їй акцій підприємств у виплату боргу. У цьому контексті буде забезпечено зміну форми контролю над ГТС (з передачею його РФ).
Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко тому і спростовує можливість прямої приватизації газотранспортної системи іноземними компаніями, що знає про цю стратегію Росії безпосередньо від Путіна.
Налякавши Європу, РФ досягає ще однієї мети – стимулює ажіотажний попит європейців на російський газ, що автоматично підвищує ціни на нього.
Саме за рахунок збільшення ціни на газ Росія хоче покрити витрати на розробку родовищ газу на Ямалі. Грошей у "Газпрому" на це явно не вистачає.
Таким чином, шляхом імітації транзитного конфлікту з Україною Росія намагається замаскувати можливий дефіцит газу для Європи. Тобто основна проблема полягає не у формі (українській трубі), а у змісті (газі), чи, радше, його можливій відсутності.
15 листопада в Сєверодонецьку Ю.Тимошенко ще раз запевнила українців, що Україна не платитиме штрафні санкції за недобір природного газу. Це вже не перша заява такого штибу, але жодних документальних підтверджень цьому Тимошенко так і не надала. Такі заяви Тимошенко нічого не варті. Адже вони вже неодноразово спростовувалися як посадовими особами "Газпрому", так і керівництвом Росії.
Так, принаймні двічі, 6 травня (після зустрічі Тимошенко і Путіна у Москві) і 1 вересня (під час зустрічі у Гданську) вже було оголошено, що була досягнута домовленість про зниження закупівель російського газу. Однак ніякого документального підтвердження ці домовленості не мають.
Між тим, наприклад, заступник голови Держдуми, президент Російського газового товариства Валерій Язєв заявив, що Україна з 1 січня 2010 р. повинна платити за російський газ без знижок, як передбачено чинним контрактом.
Президент Росії відразу ж після розрекламованих Тимошенко "твердих домовленостей" з Путіним дав публічне доручення голові «Газпрому» Олексію Міллеру у взаєминах з Україною "дотримуватися укладеного контракту і не погоджуватися на зміни умов оплати транзиту російського газу через Україну".
По факту ж ми маємо найвищу в Європі ціну на газ для України і найнижчу ставку на транзит для Росії.